RSS Карта сайта

Випадкове фото

Погода

волог.:

тиск:

вітер:


Коментарі >> До справедливого життя в гармонії з природою

Із загостренням екологічних проблем все активніше звучать вимоги вчених-екологів та екологічної громадськості щодо повернення соціально-економічного розвитку суспільства на шлях сталого. Причому, ряд теоретиків і прихильників такого розвитку вважають його найбільш перспективною ідеологією ХХІ століття, що витіснить усі інші, які неспроможні забезпечити збалансований розвиток цивілізації.

В чому суть сталого розвитку і чи відповідає його принципам Маніфест Соціалістичної партії України «До суспільства соціальної справедливості!»?

Сталий розвиток це органічне узгодження економічного та соціального зростання із збереженням довкілля. По суті це концепція виживання людської спільноти. Щоб забезпечити перехід до  цієї концепції в Україні необхідно законодавчо стимулювати національного товаровиробника у запроваджені маловідходних і ресурсозберігаючих технологій, у випуску екологічно чистих товарів. І, звичайно, радикально підвищити відповідальність усіх суб'єктів господарювання та громадян за охорону навколишнього природного середовища. Щоб адміністративна, економічна й кримінальна відповідальність за заподіяну екологічну шкоду, за порушення вимог ресурсно-екологічної безпеки стали реальністю. 

 В Маніфесті з цього приводу передбачено «Встановити суворий контроль за ощадливим використанням природних багатств та ресурсів …».

Але цього не достатньо. Сталий розвиток передбачає соціальну складову – повноцінне життя громадян в гармонії з природою, задоволення зростаючих потреб сучасних і майбутніх поколінь. Тому є логічним продовження зазначеної тези Маніфесту – заради чого має здійснюватися суворий контроль: «… на користь всіх громадян України».

Чи можливо за нинішньої ліберальної системи влади забезпечити дієвий контроль за раціональним використанням природних ресурсів? Звичайно, – НІ! Незважаючи на те, що згідно з чинним законодавством забезпечення ресурсно-екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України є безпосереднім обов'язком як державних управлінських структур, так і кожного громадянина окремо. Проте, нерідко ми є свідки того, як в обхід діючого законодавства і протестів громадськості вирубуються унікальні насадження, знищуються ландшафти заповідного фонду та водоохоронних зон під будівництво котеджів багатіїв. А якщо й залишаються там якісь живі природні  комплекси, то з  високими залізобетонними огорожами. Подібних та цілого ряду інших прикладів безвідповідального і жорстокого поводження з природою можна зустріти на кожному кроці.

 На фоні плачевних фактів самознищення гостро відчувається справедливість  слів Маніфесту «Втрачаємо Вітчизну…Тепер вона не належить нам… Треба повернути Україну її народу».  При чому, соціалісти беруться повернути її справедливою та екологічно чистою.

Адже принципам сталості відповідають і ряд інших положень Маніфесту. Зокрема, про запровадження істинного народовладдя та зруйнування кримінального капіталізму, про передачу стратегічних підприємств, природних монополій у державну та комунальну власність, про недопущення перетворення земель сільськогосподарського призначення у спекулятивний товар, про забезпечення справедливості в оплаті праці (не нижче 40 відсотків в собівартості продукції) та пенсійного забезпечення (співвідношення мінімальних і максимальних пенсій не більше як 1:7) тощо.

 
Хто цікавиться проблемами сталого розвитку підтвердить, що тільки за умов реалізації цих програмних засад соціалістів такий розвиток можливий. І це не просто слова, чи пропагандистська риторика. Невже влада, яка не підконтрольна народу і пов’язана з бізнесом, заставить тих, хто привик за будь яку ціну отримувати надприбутки рахуватися з природою і обмежувати свою зажерливість? Чи «кримінальний капіталізм», який нам так успішно нав’язують ліберальні провладні і, так звані, опозиційні партії спроможний до розв’язання проблем бідності та соціальної справедливості? А це не що інше, як принципи сталого розвитку так званої «Декларацію Ріо», прийнятої на конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку,  яка відбулася 1992 року в м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія).

 Основні ідеї та принципи зазначеної декларації ООН були покладені в основу проекту Концепції сталого розвитку України, внесеного на розгляд Верховної Ради України ще в 2001 році. В ньому, зокрема, було записано, що «…цілями сталого розвитку України визначено: економічне зростання - формування соціально орієнтованої ринкової економіки, екологізація економічної діяльності…. раціонального споживання матеріальних ресурсів; збереження довкілля…; охорона здоров'я - збільшення тривалості життя, зниження ризиків для здоров'я, пов'язаних із забрудненням довкілля…; дотримання справедливості - встановлення гарантій рівності громадян перед законом, забезпечення рівних можливостей для досягнення матеріального, екологічного і соціального благополуччя, подолання бідності та злочинності, зміна структури споживання і зменшення диференціації у доходах населення…».

Добре і своєчасно було написано! Проте, пройшло вже більше 10 років, а стратегію сталого розвитку для України так і не прийнято. Ситуація із вищеназваних принципів проекту погіршується. Немає перспективи для досягнення рівних можливостей і соціального благополуччя людей, диференціація у доходах населення збільшується. Бідні стали біднішими, а багаті збагатіли. І не за рахунок соціально орієнтованої економіки та екологізації виробництва, а, як правило, виснажливого використання природних ресурсів. Ось аргументи, які наводить у своїй статті « Екологічна безпека як пріоритет національної безпеки України» голова Української Екологічної Асоціації «Зелений Світ» Ю. І. Самійленко: «…Україна посідає одне з перших місць у світі за рівнем споживання природних благ – енергії, води, корисних копалин – на одиницю ВВП. Так, ресурсомісткість вихідного національного продукту в 3 рази перевищує світовий рівень, а на одиницю ВВП витрачається майже тонна природних ресурсів, тоді як у США – 3 кг. Загальне енергоспоживання на одиницю ВВП в Україні в 1,8 разів більше, ніж в Росії, в 3,5 разів більше, ніж в Польщі, в  8,3 разів вище, ніж у розвинутих країнах Європи, причому за останні 20 років енергомісткість одиниці ВВП України збільшилась майже вдвічі. При цьому, незважаючи на скорочення виробництва за останні десять років відбулось збільшення питомої ваги викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє середовище на одиницю виробленої продукції. Наприклад, в розрахунку на одиницю ВВП зросли у 3,6 рази обсяги скидання стічних вод комунального господарства…».

Та це не тільки наші українські проблеми. Якістю довкілля в Україні стурбовані наші європейські сусіди. Минає вже дев’ять років  з дня проведення в Києві конференції міністрів з охорони навколишнього середовища країн Європи( 20-23 травня 2003 року), проте очікувані сподівання щодо втілення в життя її головної мети – забезпечення сталого розвитку екологічно безпечного європейського простору не здійснюються. І в багатьох випадках з вини української влади. Тому, щоб заяви про прагнення увійти до Європейського дому не були просто деклараціями,  їй потрібно вирішувати й екологічні проблеми на рівні з іншими: розвитку справжньої демократії, справедливості соціального захисту громадян тощо.

Але це зможе вирішувати інша влада. Влада сформована соціалістами. А прихильникам концепції сталого розвитку,  які не безпідставно вважають, що в перспективі вона витіснить всі інші світоглядні ідеології, варто наголосити. Тільки на засадах демократичного соціалізму можливо реалізувати концепцію сталого розвитку. Хто сумнівається в цьому варто звернутись за прикладом суспільно-політичного життя країн розвиненої Європи, де соціально орієнтована економіка вже давно є нормою і одночасно вийшла на рівень екологічно орієнтованої. Тут, партії зелених, які добиваються такого розвитку, як правило, тісно співпрацюють і блокуються із соціалістами та соціал-демократами.

А нам українським соціалістам, щоб бути більш переконливими, у своїй передвиборній програмі можна записати, що « Соціалісти забезпечать перехід до сталого розвитку за для поліпшення якості життя кожного громадянина України, що означатиме економічне зростання, за якого ефективно розв'язуються найважливіші проблеми життєзабезпечення справедливого суспільства без виснаження, деградації і забруднення довкілля».

І ми це зробимо!  Якщо буде довіра і воля людей, які прагнуть жити по справедливості  в гармонії з природою.

 

 

Корнелій Волошин,

секретар Чернівецького обкому СПУ



28.02.2012   Коментарі Вернутися Роздрукувати
 
 
Яндекс.Метрика